 Після щедрого «трамвайного» подарунка швейцарців, які безоплатно надали місту близько 100 вагонів, Вінниця «торганула» одразу п'ятьма червоно-жовтими ретро- «Татрами»… І заробила на цьому 1,3 мільйона гривень!
Рішення про продаж чеських вагонів, які до капремонту десятки років возили вінничан під номерами 153, 164, 169, 205, 211, затвердили минулої середи міські депутати. Причина реалізації нашим ТТУ п'яти вагонів КТ-4SU житомирським колегам всім відома — Вінниця після отримання від Цюріха цілого трамвайного депо марок «Міраж» і «Карпфен» нині повністю забезпечена рухомим складом.
Тому для підтримання у належному стані найкращої в Україні ремонтної бази Вінницького трамвайно-тролейбусного управління було вирішено продати сусідам одразу 5 застарілих, але відремонтованих, чеських вагонів. Ціна ринкова, але все-таки символічна — 220-240 тисяч гривень за вагон… Бо такий новий коштує нині далеко за мільйон гривень — 120-150 тисяч євро.
 Першу велику зустріч з усіма ЗМІ Вінниччини губернатор області Микола Джига вирішив присвятити корупції… Точніше, боротьбі з корупцією в рядах місцевих чиновників.
Але спершу голову обладміністрації неприємно здивував бар'єр — відстань між журналістами і його трибуною. Та цю штучну перепону губернатор вирішив побороти відвертими відповідями на не менш відверті запитання, щоправда, лише декількох газетярів, бо решта більше співала оди...
Із 30-хвилинної доповіді про хитрощі вінницьких хабарників окремі епізоди та вислови Миколи Васильовича відверто шокували пресу. Так про наших «мздоімців» ще ніхто з перших осіб області не висловлювався!
 Без зміни суспільної моделі Україна ніколи не вийде з замкнутого кола.
Кого ми вже тільки не обирали, яких тільки передвиборчих обіцянок не наслухались, в який тільки спосіб не намагалися вкласти у вуха всяким своїм кандидатам наше єдине прагнення – жити в цивілізованій країні.
Щоб можна було без страху за майбутнє працювати на свою економіку, збагачувати свою родину, свою громаду, свою державу. Щоб можна було щось зібрати на старість і передати дітям. Знати, що і вони будуть соціально захищеними, що якийсь відморожений «безпрєдєльщик при владі» не відбере того, що діставалося ціною каторжної «пахоти», безсонних ночей і літрів нашого поту.
Власне, нічого більшого, ніж мають німці, французи, поляки чи австрійці з мадярами. Цікаво, що відповідний ресурс у нас для цього є. Маємо ніби незалежну країну, щорік пишно святкуючи дату з парадами і без, маємо родючі землі, надра, води, працьовитий і розумний народ, який зовсім не розбещений гідною зарплатою і відповідними умовами життя. Словом, споживає простий українець значно менше ресурсу, ніж інші європейці, а живе, образно кажучи, в злиднях і постійному стресі та страсі, що знову його вкатають поповній: чи гроші якийсь власник банку вкраде, чи обмануть з курсами валют, чи в якості податків заберуть останнє, чи викачають зароблене через непомірні тарифи на те, чого на власному городі не виростиш, що контролюється олігархічними кланами, котрі свого часу викрутили ці ресурси, скориставшись нашою довірливістю і необізнаністю. Але маємо те, що маємо…
 своєю собакою у Вінницю на перший вінницький чемпіонат України серед лягавих у полюванні на перепілку. З усієї країни у мисливське господарство села Петрика, що на Літинщині, привезли 60 лягавих, серед них кількаразові чемпіони України.
Проте всі шанси на перемогу експерти віддають вінничанам, адже змагання проходитимуть на полі, до якого собаки вже звикли.
Подільський курцхаар-клуб спільно з Федерацією мисливського собаківництва України минулого тижня відкрили всеукраїнські змагання серед лягавих собак по перепілці. Змагання тривали три дні, протягом яких незалежні експерти визначали кращих лягавих України. Минулого року Подільський курцхаар-клуб вже влаштовував подібні змагання, проте на регіональному рівні. Зваживши умови проведення конкурсу, українські собаководи вирішили цього року вперше провести у Вінниці чемпіонат України.
 Депутати міськради заступилися за сім’ю, але голова наклав на їхнє рішення «вето»
До редакції звернулася жінка, яка просить оприлюднити її історію, бо в тій боротьбі, яку вона веде з місцевими чиновниками, сили нерівні й її дитина та малолітня онука можуть залишитися на вулиці.
Валентина Папернюк розповіла, що боротьба йде за невеличку однокімнатну квартиру в старому триквартирному будинку, який навіть на балансі міської ради не стояв, а тепер став ласим шматочком для ведення торгівельної діяльності.
- Це був відомчий будинок райвідділу зв’язку. У 1970 році однокімнатну квартиру в ньому отримала моя сестра, яка там працювала. Будинок був старий, дореволюційний, але вони з чоловіком облаштували свою частину для життя. Через чотири роки сестра помирає. Там залишається жити її чоловік. Власних дітей у них не було. «Папа Вова», як називали його в селі, дуже любив племінників покійної дружини. Мою доньку Наталку завжди жалів, бо вона сама виховує Оксанку. Обіцяв переписати їй квартиру, щоб вона з донечкою мали свій куточок. Планував з першої пенсії приватизувати квартиру і подарувати племінниці, — розповідає Валентина Олексіївна. — Він був працьовитим, але інколи заглядав у чарку. 29 червня 2007 року його знайшли вбитим під парканом власної хати. Наша сім’я його похоронила, зробили поминки, а пізніше встановили надгробний пам’ятник. На похорони приїхала його рідня з Чернівецької області. Зібралися усі разом, і племінники покійного кажуть, що квартира їм не потрібна, нехай забирає Наталка, як заповідав дядько.
 Керівник творчого об’єднання дитячого журналу «Ералаш» Борис Грачевський та відомий мультиплікатор, режисер і сценарист культових «Острову скарбів» та «Пригод капітана Врунгеля» Давид Черкаський приїдуть до Вінниці на ВІННИЦІАнський кінофестиваль.
Вони та епатажна співачка Йолка обиратимуть найкумедніше пародійне вінницьке кіно.
У рамках Дня міста 12 вересня на площі ім. Василя Стуса відбудеться фінал 4-го міжнародного ВІННИЦіАнського фестивалю комедійного та пародійного кіно. За традицією, разом із городянами його відзначатимуть сценарист та режисер Анатолій Борсюк. Також на гостину до Вінниці приїде творець комедійного кіножурналу «Ералаш» Борис Грачевський. У Вінниці він буде святкувати 35-річчя своєї телевізійної видумки. Також до Вінниці приїде мультиплікатор та режисер мультиків, на яких виросло сучасне доросле покоління - «Острів скарбів» та «Пригоди капітана Врунгеля».
 В’ячеславу Мельнику з села Орлівки Тульчинського району 8 травня виповнилось лише 23 роки. Люблячий син і брат, добрий господар, вірний друг односельцям, двічі хрещений батько. Планував взяти шлюб із коханою дівчиною.
Але 18 липня, у неділю, він загинув мученицькою смертю у дорожньо-транспортній пригоді, не дійшовши метрів сто до батьківського дому…
– Напередодні син приїхав до нас із Тульчина, де працював і наймав квартиру. Пасли всі худобу, а потім сестрі Альоні та її чоловіку Михайлу допомагали сіно збирати. До ночі збирали, повечеряли, приїхали додому, а потім син десь о першій годині ночі пішов у Копіївку в кафе. Не хотіли його відпускати: «Не йди, пізно», - але син: «Я скоро повернусь». Кафе всю ніч працює. Потім люди казали, що сина хотіли підвезти, але він відмовився, пішов пішки сам. А під ранок нам зателефонували зі страшною звісткою, – зі сльозами на очах кажуть мати Лариса Олександрівна та батько Віталій Володимирович. – На початку п’ятої ранку їхала селом «Волга» з якимись поважними людьми, вони його знайшли на сільській дорозі. Взяли телефон сина, певно, він вилетів від удару, і почали дзвонити усім. Казали, що син ще хрипів, його серце навіть калатало, але це, певно, були конвульсії.
 – впевнений Олексій Лановенко. У свої 85 років він досі працює шліфувальником і майже не користується… окулярами.
Назвати Олексія Васильовича дідусем у прямому значенні цього слова якось язик не повертається. Підтягнутий, акуратний, без палички.
Вперше очі округлюються, коли називає дату свого народження – 1925 рік, вдруге здивуванню немає меж, як повідомляє, що, попри такий поважний вік, досі працює. І не для «галочки» десь папірці перекладає, а шліфувальником на відомому колись на увесь світ Вінницькому інструментальному заводі.
Шановна редакціє! Декілька разів довелося мені їхати рейсовим автобусом із Літина до Калинівки.
Сівши вранці на автостанції Літина в рейсовий автобус «Літин-Вінниця» (через Калинівку), рушили ми в дорогу. Виїхавши за Літин, водій звернув із траси в якийсь тупик та заспокоїв лиш, що зайде в колишню «Сільгоспхімію», щоб «пройти лікаря і механіка».
Яке ж було моє здивування, коли до автобуса, ледве тягнучи ноги, залізла запухла після сну особа з запахом перегару і на підставлений на капот водієм дорожній лист гепнула печатку та декілька разів розписалася, за що одержала від водія одну гривню. Коли ж через деякий час ця історія повторилася, я почав дорогою розпитувати водія та «наводити справки» по своїх каналах. І ось що з'ясував.
|
 Молодому вінницькому боксеру Віктору Черноусу нещодавно пощастило відвоювати титул у чемпіона Австралії Джеймса Гілтроу.
За підсумками десяти раундів судді зафіксували блискучу перевагу українського боксера. Одразу після бою Віктор поспішив повернутися у рідну Вінницю, де на нього з привітаннями очікували друзі, родина та кохана дівчина.
Спортивну кар'єру новоспечений чемпіон розпочав у 13 років. Хлопець хотів грати у футбол, однак поблизу домівки секції не було, тож батько запропонував йти на бокс. Окрім Віктора, у сім'ї боксом ніхто не займається.
– Цей спорт захопив мене з першої перемоги, — говорить Віктор Черноус. Спочатку їздив на змагання по Україні, а згодом і за кордон потрапив — стало ще цікавіше тренуватись та боксувати. Одразу були перемоги в аматорських поєдинках, а кілька років тому запропонували перейти у професійний бокс. Тренуюся шість днів на тиждень, а перед боями і на суворій дієті сиджу, що мені надзвичайно важко витримати. А от коли повертаюся з Австралії до Вінниці, то тренер Іван Рукавина дозволяє мені від'їстися. Вільний час, звісно, знаходжу, але витрачаю його на відпочинок.
Останній день перед трьома вихідними народив гучні сенсації — мера Немирова суд несподівано випустив на волю.
А екс-начальника природоохоронного управління, якого підозрювали в отриманні хабара, виправдав суд і він планує повернутись на роботу! Як так сталось, що обох «зіркових» клієнтів відомого вінницького адвоката Владлена Мультяна — Віктора Качура і Дмитра Бабича «реабілітовано» — нині гадає не лише прокуратура, а й їхні опоненти.
Після відкриття ще однієї кримінальної справи по Немирову здавалось, що суд на вимогу прокурора продовжить меру арешт ще на 2 місяці. Але Ленінський суд перед Днем незалежності вирішив інакше.
А як ще назвати систему, де 10 родин володіють 95 відсотками.
всіх благ, контролюють Верховну Раду, Адміністрацію Президента, суди, решту органів влади? Ці родини нічого не вклали і не розвинули, а лише вкрали у власного народу!
Мене, напевно, як і вас, шокує одна цифра. Сьогодні у світі офіційно нараховується 20 мільйонів українців-емігрантів. Якщо доплюсувати сюди нелегальну міграцію, тобто тих, які виїхали і працюють у Італії, Іспанії, Португалії, інших країнах, а таких нараховується майже 8 мільйонів, то вийде 28 млн. Половина від усього народу!
А тепер задумаймося, як могло так статись, що із найродючішої землі, яка потенціально здатна не лише нас прохарчувати, але й півсвіту, їдуть зневірені голодранці в світи у пошуках щастя… І, як не парадоксально, його там знаходять.
- Вчора у мене були росіяни, які пропонували змонтувати поблизу обласного центру сміттєсортувальну станцію за власні кошти, - повідомив 18-го серпня губернатор Вінниччини.
- Але цей візит іноземних інвесторів не став сенсацією, бо з початку року це вже четверта подібна пропозиція по очищенню нашого регіону. Перед росіянами за наше сміття вже готові були братись німці, американці та одна потужна структура з України. Та далі обнадійливих слів і проектів на папері ці плани чомусь не рухаються…
Можливо, вся справа у виборах і можливій зміні керівництва області після 31-го жовтня? Адже сьогодні потенційний інвестор може домовитись з Іваном Івановичем, а за два місяці йому доведеться робити повторний захід уже до кабінету Петра Петровича…
Із 85-ти садочків обласного центру радянських часів на сьогодні діють лише 64, решту продали, перебудували чи просто закрили…
Тому на фоні нинішнього бебі-буму чергу дошкільні заклади останніми роками зашкалювала за 1,5-2 тисячі юних вінничан. І всі батьки дошкільнят знали неофіційну таксу на влаштування дитини в дитсадок — 2000 гривень!
– До 2012-го року чергу в садочки буде ліквідовано! — заявив у приміщенні нового садочка в мікрорайоні «Поділля» Володимир Гройсман. — На сьогодні в черзі стоять 1034 дитини. Тому найближчим часом ми відкриваємо ще 16 груп в існуючих закладах… І вже практично домовились із Міністерством оборони про передачу місту їхнього непрацюючого садочка для ремонту і відкриття. Тому не платіть хабарів — у садочках будуть місця для всіх дітей!
 А дітей видворяють із Зарванецької ЗОШ І ступеня, бо займає 35 соток землі у центрі приміського села?
У колишньому селі Хмельовій, що тепер у складі Зарванців, люди «стали горою» за свою початкову дерев'яну, на два класи школу.
Вона вивчила і виховала три покоління сільських мешканців, стала найріднішою для онуків перших учнів цієї школи. Вони пам'ятають, як громадою школу будували і їхні батьки толокою мастили, білили.
– Вперше перший клас сюди набирали у 1958 році, — пригадує Марія Дем'янюк. — Я теж того року пішла у нашу школу. Сиділи ми «комплектами»: 1-й з третім і 2-й з 4-м класи. Всього учнів було 65. Моя донька Таня теж закінчила цю школу, а тепер майор міліції. Нині тут навчаються онуки Руслан та Вова. А нарік Юлечка піде, звісно, у нашу рідну школу, бо тут сильна підготовка, всі діти на виду.
Валя їхала з лікарні. У чоловіка був дуже невтішний діагноз і, чекаючи «маршрутку», ледь стримувала себе, щоб не заплакати. Стояла, опустивши голову.
Спочатку і не зрозуміла, що 2 жінки звертаються до неї:
– Підкажіть, будь ласка, де у Вінниці можна на 10 днів найняти квартиру, ми 500 гривень заплатимо.
– Я живу в селі за 8 км від Вінниці і не знаю, де можна знайти квартиру.
Жінки почали запевняти Валю, що в селі найняти житло їм було б набагато краще, ніж у самій Вінниці.
– Бачимо, ви порядна і добра жінка, то ж скажемо чесно — приїхали з Білорусі, привезли машину цукру, у вас він дорогий дуже, то хочемо заробити трохи грошей. Нам би згрузити його. Давайте у вас наймемо кімнату, 500 грн. не завадить у домі.
Зранку увесь Гайсин підняло на ноги вищання сирен десятка пожежних машин, які спішили на тривожний виклик у центр міста.
Швидко рознеслась звістка: «Універмаг згорів!» Вона, мов магніт, тягнула людей на пожежу, що палала, наче у фільмі катастроф. А близько 30 орендарів магазину зібрались на згарищі із надією: може, вцілів їхній нажитий власною кров'ю та потом товар... Але надія згасала разом із останніми жаринками небаченого попелища колись відомого на усю Вінниччину магазину.
– Близько о пів на четверту годину ранку в середу двоє охоронців універмагу почули запах диму і повідомили на «101». I коли черговий караул Гайсинського райвідділу прибув на місце, то вогнем була охоплена орієнтовно половина першого поверху. Пожежа швидко перекинулась і на другий. Їй було присвоєно третій, найвищий номер виклику, а на її гасіння, крім Гайсина, кинули караули з частин Немирова, Тульчина, Ладижина, Теплика, Тростянця. Всього 30 чоловік та дев'ять пожежних машин, — розповів перший заступник начальника ГУМНС області Олександр Комах. — Складність полягала в тому, що горіла дуже велика площа — і нижні поверхи, і дах. Стояла велика задимленість, а температура у приміщенні була до тисячі градусів, якщо не більше. Навіть алюмінієві вироби поплавились.
|
Минулого тижня жах стався у Вінниці - вулиці Корольова у мікрорайоні Пирогово, біля недобудованого приватного житлового будинку. І найстрашніше, що від невідомого вибуху постраждали діти - брати п'яти і восьми років та 10 і 11-річний їхні товариші...
Вже і народ тупий! Може в Японії другий народ придбаєте,...
